protyah | Recent Entries

The Allegory

Linda - The Jews
Don - Spanishness
Now Eleanor - America
Junior, Jr. - The descendants of Jews and non-Jews, i.e., us
Mr. George Payne - Giordano Bruno
Mr. Payne's mother - The Roman Catholic Church
Tap Dancing - The Art of Memory
A car with a rumble seat - Integrated Philosophy
Left-handed golf - Cosmology (Bruno's)
The Narrator - Omniscience
The Airline Ticket Counter - The Inquisition
The Correspondences text - The Exploration
The Unimportant Family - The Star Chamber
The Indifference Text - The Affirmation
...
...
...

"Комната и мир" - http://polutona.ru/?show=dvoetochie&id=34
"Голландская поэзия" - http://dvoetochie.wordpress.com/2011/08/14/%D1%85%D0%B5%D0%B7%D0%B8-%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B8-%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D1%8D%D0%B7%D0%B8%D1%8F/
"Дыры и ручки" - http://www.plexus.org.il/texts/lexly_diry.htm
два стихотворения в переводе Шломо Крола - http://www.vekperevoda.com/1950/index.php?file=krol.htm#6

Unlike legitimate, i.e., scholastic, popularization, which overtly proclaims its pedagogic objectives and can therefore anashamedly reveal the means it uses to lower the transmission level, ordinary popularization cannot, by definition, admit to being what it is, and the imposture it presupposes would necessarily fail if it could not rely on the complicity of the consumers. This complicity is guaranteed in advance since, in culture as elsewhere, the consumption of 'imitations' is a kind of unconscious bluff which chiefly deceives the bluffer, who has most interest in taking the copy for the original, like the purchasers of 'seconds', 'rejects', cut-price or second-hand goods, who need to convince themselves that 'it's cheaper and creates the same effect.'

from Pierre Bourdieu's "A social critique of the judgement of taste" (Cultural Goodwill, p.323)

Among the economic conditions of the propensity to sacrifice immediate satisfactions to expected satisfactions one must include the probability of these future satisfactions which is inscribed in the present condition. There is still a sort of economic calculation in the unwillingness to subject existence to economic calculation. The hedonism which seizes day by day the rare satisfactions ('good times') of the immediate present is the only philosophy conceivable to those who 'have no future' and, in any case, little to expect from the future. 17 It becomes clearer why the practical mфterialism which is particularly manifested in the relation to food is one of the most fundamental components of the popular ethos and even the popular ethic. The being-in-the-present which is affirmed in the readiness to take advantage of the good times and take time as it comes is, in itself, an affirmation of solidarity with others (who are often the only present guarantee against the threats of the future), inasmuch as this temporal immanentism is a recognition of the limits which define the condition. This is why the sobriety of the petit bourgeois is felt as a break: in abstaining from having a good time and from having it with others, the would-be petit bourgeois betrays his ambition of escaping from the commoт present, when, that is, he does not construct his whole self-image around the opposition between his home and the café, abstinence and intemperance, in other words, between individual salvation and collective solidarities.

17 We may assume that the deep-seated relation to the future (and also to one's own person - which is valued more at higher levels of the social hierarchy) is reflected in the small proportion of manual workers who say that 'there is a new life after death' (15 percent, compared with 18 perсent of craftsmen and shopkeepers, office workers and middle managers, and 32 percent of senior executives).

from Pierre Bourdieu's "A social critique of the judgement of taste"

To be able to play the games of culture with the playful seriousness which Plato demanded, a seriousness without the 'spirit of seriousness', one has to belong to the ranks of those who have been able, not necessarily to make their whole existence a sort of children's game, as artists do, but at least to maintain for a long time, sometimes a whole lifetime, a child's relation to the world. (All children start life as baby bourgeois, in a relation of magical power over others and, through them, over the world, but they grow out of it sooner or later.) This is clearly seen when, by an accident of social genetics, into the well-policed world of intellectual games there comes one of those people (one thinks of Rousseau or Chernyshevsky) who bring inappropriate stakes and interests into the games of culture; who get so involved in the game that they abandon the margin of neutralizing distance that the illusio (belief in the game) demands; who treat intellectual struggles, the object of so many pathetic manifestos, as a simple question of right and wrong, life and death. This is why the logic of the game has already assigned them rôles - eccentric or boor - which they will play despite themselves in the eyes of those who know how to stay within the bounds of the intelletucal illusion and who cannot see them any other way.

italics is Bourdieu's, bold is mine

...
The movement, like Maasina Ruru also had factions of cargo cult behaviour. In 1965, Diki Valerago and Pada Valebaibai in the Suta area went to Koleula and told people to await cargo from America. Sio Bubuli, Moro and others were against this activity.

from here

...
A letter from Godard!

from "Sociology is a martial art"

...det råder den ordningen på Mårbacka att när man lägger sig på julkvällen, så får man ställa ett bord bredvid sängen och sätta dit ett ljus, och sedan har man rättighet att ligga och läsa så länge som man någonsin vill. Och detta är det förnämsta av alla julnöjen. Ingenting går opp mot att ligga där med en ny rolig julklappsbok, en bok som man aldrig förr har sett och som ingen annan i huset heller känner till, och veta att man får läsa sida opp och sida ner, så länge man kan hålla sig vaken. Men vad ska man ta sig till om julnatten, ifall man ingen julklappsbok har fått?

Det är detta som jag sitter och tänker på, medan jag packar opp det ena paketet efter det andra med sybehör.

Selma Lagerlöf

Among other wonders, Mozi describes mud raining down for ten days and nights, the Nine Tripod Cauldrons (legendary treasures of the royal family) spontaneously moving, women transforming into men, and brambles covering the roads of the country.

from this wikipedia entry

Films... all too often represent spoken-language ideas rather than recognizing that concepts or spoken language are ornaments in the context of visual space. The ornaments of language can point out, direct, specify, and describe the world, but it doesn't see the world.

On close examination, even our vision appears to be intermittent, which explains why, in film, pans often feel artificial or forced.

If a film fails to take advantage of the self-existing magic of things, if it uses objects merely to mean something, it has thrown away one of its great possibilities. When we take an object and make it mean something, what we are doing, in a subtle or not so subtle way, is confirming ourselves. We are confirming our own concepts of who we are and what the world is. But allowing things to be seen for what they are offers a more open, more fertile ground than the realm of predetermined symbolic meaning.

[And] The audience will see the screen as the camera sees the objects, and a great unity of heart will take place between filmmaker and audience.

from 'Devotional Cinema', Nathaniel Dorsky

...Но жить иначе, чем Искусством, которое не приносит ни су, для него уже было немыслимо. Английский, который он выучил главным образом для того, чтобы понимать Эдгара По, и который усовершенствовал на Альбионе, стал его куском хлеба. Вернувшись во Францию, он преподавал его в провинциальных лицеях - жалованья хватало, или почти хватало, чтобы содержать семью и чтобы денежная головная боль не отравляла свободные часы, которые он отдавал Служению (почему-то всё, что связано с его творчеством, настоятельно требует прописной буквы; всё личное - просится в скобки: в августе 1863 года он женился на Марии Кристине Герхард, бывшей до замужества немецкой гувернанткой в богатом французском семействе; в ноябре 1864 года у них родилась дочь Женевьева).
...
О.Дорофеев о С.Малларме (вступительная статья)

In the mind there is a continual play of obscure images which coming between the eyes and their prey seem pictures on the screen at the movies. Somewhere there appears to be a mal-adjustment. The wish would be to see not floating visions of uknown purport but the imaginative qualities of the actual things being perceived accompany their gross vision in a slow dance, interpreting as they go. But inasmuch as this will not always be the case one must dance nevertheless as he can.

from "Kora in Hell: Improvisations"

...The law of proportion, however, according to which the several colours are formed, even if a man knew he would be foolish in telling, for he could not give any necessary reason, nor indeed any tolerable or probable explanation of them. Again, red, when mingled with black and white, becomes purple, but it becomes umber when the colours are burnt as well as mingled and the black is more thoroughly mixed with them. Flame-colour is produced by a union of auburn and dun, and dun by an admixture of black and white; pale yellow, by an admixture of white and auburn. White and bright meeting, and falling upon a full black, become dark blue, and when dark blue mingles with white, a light blue colour is formed, as flame colour with black makes leek green. There will be no difficulty in seeing how and by what mixtures the colours derived from these are made according to the rules of probability. He, however, who should attempt to verify all this by experiment, would forget the difference of the human and divine nature. For God only has the knowledge and also the power which are able to combine many things into one and again resolve the one into many. But no man either is or ever will be be able to accomplish either the one or the other opeartion.
...
...the river of speech, which flows out of a man and ministers to the intelligence, is the fairest and noblest of all streams. (рассказать Финтиктиковой)
...
The authors of our race were aware that we should be intemperate in eating and drinking, and take a good deal more than was necessary or proper, by reason of gluttony. In order then that disease might not quickly destroy us, and lest our mortal race should perish without fulfilling its end - intending to provide against this, the gods made what is called the lower belly, to be a receptacle for the superfluous meat and drink, and formed the convolution of the bowels, so that the food might be prevented from passing quickly through and compelling the body to require more food, thus producing insatiable gluttony, and making the whole race an enemy to philosophy and music, and rebellious against the divine element within us. (тоже рассказать, не забыть convolutions of the brain и констипации (шперрунги))

translated by Benjamin Jowett

...Незалежність самосвідомості стає сміховинною в ту мить, коли вона входить у працю, тобто у діалектику. Лише сміх виривається за рамки діалектики та самого діалектика: він вибухає лише після абсолютної відмови від смислу, після абсолютного ризику смерті, після того, що Геґель називає абстрактною неґативністю. Неґативністю, яка ніколи не існувала, яка ніколи себе не подає, бо якби вона це зробила, то знову розпочала б працю. Сміх, який буквально не постає ніколи, тому що він вихоплюється за рамки феноменальності взагалі, абсолютної можливості смислу. І саме слово «сміх» повинне читатися у вибуху, а також у розщепленні його смислового ядра в напрямку до системи суверенної операції («сп’яніння, еротичне виверження, виверження жертовного, виверження поетичного, героїчна поведінка, абсрудність» тощо, див., «Метод медитації»). ...

...Сміх, який конституює суверенність у її стосунку до смерті, не є <…> неґативністю. І він сміється сам із себе, «більший» сміх сміється зі сміху «меншого», бо суверенна операція має також потребу в житті – в тому, яке поєднує два життя, – щоб налагодити зв’язок із собою у втішанні собою. Отже, вона повинна в певний спосіб симулювати абсолютний ризик і посміятися з цього симулякра. У комедії, що розігрується в такий спосіб, вибух сміху – це те саме майже ніщо, в яке абсолютно провалюється смисл. ...

Жак Дерида, "Письмо та відмінність" (частина дев'ята "Від обмеженої економії до економії загальної")
переклад Віктора Шовкуна

...Якщо всі західні міркування про час - від "Сповіді" Августина до "Критики чистого розуму" Канта - розглядають час як "внутрішнє відчуття (Sinn)", то у Броха, навпаки, час набуває тієї функції, котру зазвичай приписують простору: він є "найбільш внутрішнім зовнішнім світом", тобто відчуттям, за посередництва якого зовнішній світ даний нам внутрішньо. ...
...З іншого боку, категорія простору для Броха не є категорією зовнішнього світу - навпаки, вона безпосередньо надана людині в її "ядерному я". Чи захоче людина перемогти чуже їй "не я" у міфі або в логосі, вона може це зробити, тільки "заперечуючи" і скасовуючи час, і "скасування це зветься простором". Тому для Броха й музика, що зазвичай розглядається як найбільш часове з мистецтв, виявляється, навпаки, "трансформацією часу в простір", "скасуванням часу", а це, зрозуміло, завжди означає й "скасування часу, що квапиться до смерті", скасування послідовності (Nacheinander) і зведення її до співполягання (Nebeneinander), яке він називає "архитектуризацією часового процесу" і в якому відбувається "також і безпосереднє скасування смерті у свідомості людства".

Ідеться, як бачимо, про те, щоб досягнути симультанності, яка перетворить будь-яку послідовність на співполягання і в якій темпорально структуроване перетікання світу і багатства його досвіду було явлене так, як його бачить, охоплюючи все одразу, око такого собі бога. Через чужість світу і часу (для Броха це одне й те саме) людському "я", людина має відчувати спорідненість із цим богом. ...
... Суттєве ж у мові те, що вона синтаксично вказує на скасування часу "всередині речення", оскільки в ньому необхідним чином "суб'єкт і об'єкт поставлені у стосунок симультанності". "Місія", покладена на співрозмовника, полягає в тому, щоб зробити когнітивні елементи такими, які можна "почути й побачити", і в цьому - "єдине завдання мови". Усе, що застигає в симультанність речення - тобто думки, котра "в одну-єдину мить здатна охопити неправдоподібно протяжні сукупності", - виокремлюється з часового процесу.

з книжки Ханни Арендт "Люди за темних часів" (частина сьома, "Герман Брох")

неколыбельная

мехом отороченная

дождливая ночь

как кошка

в кривую погоду

сушится об сухое

нет, ты представь

кошка сушится об сухарь

мышь приходит за крошками, а там жижица

мышь тогда тоже намокает

и говорит: давай покажу тебе где амбары

а ты за это принеси мне сычуг

нет, я не так рассказываю

это были два сухаря

или двое проснувшихся

не людей – не зверей

на груди друг у друга

вставай, пойдём

дождь в пустыне

как луч в подземелье

голые дети водят зверей

лист уже ставший бумагой

всхлипом пускает ростки, и не буква,

а слово вылупляется из ракушки,

растит ноги, идёт в люди,

и руки его не черепок безымянный, а только глина в руках.

из зелёной бутылки доставший письмо

удивлённый прохожий

держит в ладонях листок смоковницы.

там, где пыль и песок

истощили друг друга, рассыпается в пепел ржавый сургуч из

бутылки.

Книга Анны Глазовой "Петля. Невполовину.": polutona.ru/books/glazova.pdf

... Одним из следствий моей новой идеи будет - я думаю - то, что вся логика вытекает только из одного предложения!! В данный момент я не могу сказать о ней большего.

* * *

...Other species such as a woodpecker and an armadillo are not so rare. In my job I clean the area and film animals in the wild. I also regularly play word scrambles with parakeets.

7'oo''
Composers are spoken of as having
ears for music which generally
means that nothing presented
to their ears can be heard by them.
Their ears are walled in
with sounds
10''
of their own imagination

<...> (no time)

7'45''
The relationship of things happening
at the same time is spontaneous
and irrepressible.
50''
It is you yourself
in the form you have
that instant taken.
To stop and figure it out
takes
time.